Напевно не існує корінних херсонців, які б не були знайомі з творчістю її величності Генрієтти Пташник. Ця видатна жінка відома далеко за межами Херсонщини. Примадонна театру мала дивовижну вроду. Про життя та творчість Генрієтти читайте далі на khersonka.com.
Театр – це покликання
Мати Генефи полька, уродженка Добржанська, вийшла заміж за Якова Пташника. Згодом у пари народилася донечка, яку назвали Генефа. Мати дівчинки страждала на епілепсію, тому пішла з життя рано. Генефу виховувала бабуся, потім тітки.
Змалку її називали «артисткою», вона мала прекрасний голос, чудовий слух. Дома, слухаючи радіо, дівчина вчила багато арій – перевагу віддавала класиці. Згодом почала мріяти виступати на великій сцені.
Настав пекельний 1937 рік, тоді багатьох поляків з України репресували, тітці, у якої жила Генефа, дали добу на те, щоб зібрати речі й просто зникнути зі Жмеринки. Дівчинку віддали до вінницького дитячого будинку. У 1941 році почалася війна, дитбудинок розформували, дітей почали евакуювати. Таким чином Генрієтта знову потрапила до Жмеринки, де нею опікувалась інша тітка.
Закінчивши школу, дівчина почала працювати на вагономоторному заводі в Жмеринці, далі стала співзасновницею та учасницею самодіяльного хору. Рано вийшла заміж, народила сина. Проте життя з чоловіком не склалося через його любов до алкоголю.
Працюючи вже в Будинку культури, жінка дізналася про набір до естрадно-циркової студії та пройшла кастинг. Співала арію Атоніди з опери «Іван Сусанін». Приймальна комісія порадила Генефі звернутися до студії при Київському театрі оперети, де тоді йшов також набір. Вона прислухалась до поради, звернулася й була прийнята.
З першого курсу навчання Пташник була взірцем для своїх одногрупників. Жінка зрозуміла, що розвиток у театральній справі – це те, чим вона бажає займатися все життя.
Коли настав час випуску з навчального закладу, молода, гарна, харизматична артистка не мала відбою від пропозицій. Її запрошували на роботу до різних країн, але вона обрала Херсон. З того часу Херсонський музично-драматичний театр став для Пташник другим домом.
Велике визнання
З перших своїх виступів на сцені, вона завоювала серця херсонських глядачів. Пташник мала чудову фігуру, будь-яке вбрання на ній сиділо шикарно, Генрієтта закохувала у себе глядачів з першого погляду. Понад 35 років вона працювала в театрі.
У 1976 році за свої заслуги, великі внески у розвиток театру, Пташник здобула звання «Заслужена артистка УРСР». Досягти небувалого успіху на сцені, у житті Генрієтта змогла завдяки праці над собою, створенню різноманітних образів у музичних та драматичних виставках.
Генрієтта Пташник була справжнім майстром театральної сцени, діапазон її творчих можливостей необмежений ні жанровими, ні віковими ознаками ролі. Вона блискуче зіграла Бабу Палашку в «Кайдашевій сім’ї», Раїсу Максимівну в комедії «Любов та голуби» та багато інших ролей.
Найважчими видалися для актриси 1990-ті роки. Вона була практично без ролей, доводилося жити на малу пенсію. Так тривало допоки Олег Мішуков шанувальник її таланту не запропонував Генрієтті викладати в університеті сценічну мову та акторську майстерність. Отож у 75 років Пташник стала університетським викладачем. Завдяки їй, з Херсонського державного університету випустили кілька поколінь відомих на всю Україну акторів.
У свої 75 років вона була тендітною, сповненою сил жінкою. Весь секрет криється у генах, які дісталися Генрієтті від батьків. Окрім цього, вона тримала свій організм у суворості. Не їла солодкого, віддавала перевагу фруктам, овочам, пила лише зелений чай. Щодо косметики, акторка користувалася виключно натуральними, екологічно чистими засобами для догляду. Практично завжди Пташник займалася гімнастикою, багато рухалась, танцювала.
Взимку 2022 року легенда херсонського театру померла.