Можна подумати, що у XX столітті наші пращури нудно відзначали свята, однак якщо аналізувати інформацію, яку писали старі газети, то стає зрозуміло, що це не так. Насправді від Різдва до Великодня жителі Херсона влаштовували конкурси, запускали салюти та багато іншого. На khersonka.com ми здійснимо екскурс цими старими сторінками й зануримося в атмосферу міста столітньої давнини.
Стрілянина на Різдво і Водохрещу
Виявляється, коріння сучасних новорічних салютів слід шукати в далекому минулому. Херсонські газети писали, що мешканці міста дуже полюбляли гучну святкову стрілянину. Однак робили вони це не напередодні Нового року, який святкували досить скромно і в родинному колі. Справжню канонаду вони влаштовували на православні свята.
Звісно, добропорядні громадяни страждали від гулянь, але вони все ж тривали. Щодня напередодні релігійних урочистостей у газетах з’являлися різного роду публікації. Наприклад, у «Південь» писали, що херсонський поліцмейстер нагадує містянам про те, щоб ті не стріляли в місті й зовсім відмовилися від звичаю стріляти під час різдвяних свят. Однак ані оголошення подібного характеру, ані дії поліції, яка притягувала до відповідальності порушників порядку, викорінити цей звичай не змогли. А преса й далі продовжувала повідомляти про травми та каліцтва, отримані під час запуску святкових салютів.
Забави бідних і багатих на Масляну
Вже дуже сильно херсонці любили забави на Масляну. У тиждень, що передує Великому посту, в місті відбувалися громадські та благодійні бали, маскаради. Куди цікавішими були програми. Звісно, відвідати їх могли не всі, адже за вхід доводилося платити. Бідняки веселилися дещо інакше. Народним місцем гуляння слугували Арнаутська та Запорізька вулиці на Забалці. Зазвичай святкування Масляної тривало цілих три дні — з п’ятниці по неділю. Тут кожен що хотів, те й робив, а спиртне текло річкою. Незмінними персонажами «хмільного» забалківського маскараду, які розважали публіку, були Янкель у руках із квітчастою парасолькою та Капан із батогом. Допомагав їм Циган із Ведмедем. Натовп, одягнений у різні маски й костюми, довершував картину. Поліція щороку намагалася припинити цей «маскарад», але спроби закінчувалися провалом.
Верба б’є, а поліція заарештовує
Після Масляної починався Великий піст, який закінчувався Вербною неділею перед Великоднем. У цей період поліція не сиділа без роботи, а ходила містом. У день освячення верби її брали в руки й били нею один одного по спині, промовляючи: «не я б’ю, а верба б’є». Молодь примудрялася жартома лупцювати вербними гілками тих, хто проходив повз. Тодішня влада вважала, що цей звичай нікчемний, і тому настійно рекомендувала поліції затримувати винних і притягати їх до відповідальності. Про це писала місцева газета «Рідний край» за 1909 рік.
Чистий четвер і світлий Великдень
Напередодні великоднього тижня багато херсонських товариств збирали кошти на подарунки бідному населенню. Крім пожертвувань містян до цього фонду надходили гроші, зібрані від проведення різних лотерей.
У четвер напередодні Великодня херсонці здійснювали обряд, який не мав нічого спільного з християнством. На світанку цього дня люди купалися, хто в річці, хто просто обливав себе холодною водою, вірячи в те, що ці дії принесуть їм міцне здоров’я. У дні, що передували Великодню, розважальні заходи були заборонені, закриті біоскопи й театри. Спиртне не виробляли в п’ятницю Страсного тижня і перший день Великодня. Відповідно в ці дні не працював жоден шинок.
І нарешті, коли наставало найголовніше християнське свято, то чинний люд під дзвін дзвонів радісно поспішав на святкове богослужіння. У перші три дні Великодня дозволялося всім охочим підніматися на дзвіниці церков і дзвонити в дзвони. Завершувався тиждень днем поминання покійних. На кладовищах було всяке, бійки, сварки, навіть попри те, що все контролювала поліція.