У мальовничому Херсоні народилася і жила велика кількість людей, які змогли заявити про себе на весь світ. Одна з них поетеса Дніпрова Чайка. Талант, художня майстерність цієї великої жінки стали помітним явищем у мистецькому житті XIX століття. Детальніше про життя та творчість Дніпрової Чайки поговоримо на khersonka.com.
Письменниця з дитинства
З’явилася на світ майбутня письменниця 1 листопада 1861 року в невеликому селі Карлівка в родині священника Олексія. Після народження доньки сім’я переїхала до Таврії, де і минуло все дитинство дівчинки. Людмила (ім’я при народженні) спочатку навчалася в Херсонській жіночій гімназії, а потім — в Одеській, яка готувала вчителів початкових шкіл. У 1879 році Березіна отримала диплом і почала вести приватну викладацьку діяльність, а згодом — проводила уроки в різних школах Херсонської губернії.
Свої перші вірші Людмила почала писати, ще навчаючись у гімназії. Також у цей період вона переклала поезію Олександра Пушкіна, Лермонтова, Байрона. У 1881 році жінка стала делегаткою вчительського з’їзду в Херсоні, на якому виступала за ухвалення постанови про викладання в школі рідною мовою. У 1884 році Людмила Березіна взяла собі псевдонім «Дніпрова Чайка». Ведучи викладацьку діяльність, вона паралельно писала вірші. У 1885 році в одеському альманасі вперше надрукували її 2 вірші — «Вісточка» та «Пісня». З цього моменту письменниця взялася писати вірші, п’єси, казки, лібрето.
Крізь терни до мети
У 1885 році вона переїхала до Херсона, де продовжила свою літературну творчість. Цього ж року Людмила вийшла заміж за Феофана Василевського, з яким познайомилася раніше. Подружжя Василевських брало активну участь у громадському та літературному житті Херсона. У 1886 році в альманасі «Степ» було опубліковано два вірші поетеси — «На лимані» та «Зірка».
У 1889 році Феофану заборонили проживати в Херсоні, тож уся родина переїхала до села Королівка, що на Київщині. Там вони прожили до 1895 року. Освоївшись на новому місці, Дніпрова Чайка стала відома як дитяча письменниця. У цей період з-під її пера вийшла велика кількість казок, віршів для дітей, а також лібрето та опер.
Другий херсонський період Дніпрової Чайки тривав з 1895 року по 1908 рік. Вона продовжила писати, вивчаючи творчу етнографію та народну творчість. У 1903-1904 роках поетеса активно співпрацювала з організацією допомоги політичним в’язням Херсонської каторжної тюрми. Як наслідок, опинилася під наглядом поліції. У 1908 році під сильним тиском губернського управління письменниця виїхала з Таврії до Києва. Там вона знову брала участь у різних літературних і громадських заходах.
У 1909 році в Людмили почалися проблеми зі здоров’ям. Вона поїхала на лікування до Одеси, потім до Криму. З 1911 року по 1915 рік жінка проживала в Запоріжжі. Важка хвороба не давала їй повноцінно працювати, прикувавши до ліжка. Попри все у 1918-1920 роках Людмила створила лібрето опери «Весна-красна», «Дві-крапельки» та інші.
До останніх своїх днів Березіна-Василевська писала свої унікальні твори. 13 березня 1927 року легендарна письменниця пішла у засвіти. У 2013 році її ім’ям назвали Херсонську обласну бібліотеку для дітей.
Особливості творчості Дніпрової Чайки
Творчість Дніпрової Чайки завжди була в полі зору відомих письменників, науковців та критиків. Її твори любили читати: Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Іван Нечуй-Левицький та інші. Одним із перших, хто помітив талант Людмили, був Іван Франко. Він пильно стежив за її творчим розвитком. У 1929 році письменник Михайло Іванченко опублікував вибрані твори Дніпрової Чайки в київському видавництві «Час».
Творча спадщина письменниці за обсягом невелика, однак різножанрова і тематично різноманітна. Більша частина — це поезії, але вони не основний жанр, у якому вона працювала. Також в її творчій роботі переважала лірична проза. Поезії письменниці мали оригінальний зміст й були досконалі за формою, ритмічні та мелодійні.