Мати поганий зір, практично нічого не бачити й не чути протягом життя, але стати вченою-дефектологинею – це дуже велика рідкість. Неймовірну історію життя відомої жінки Херсонщини Ольги Скороходової читайте далі на khersonka.com.
Дитинство сповнене страждань
Ольга Скороходова з’явилася на світ 31 липня 1911 року у Білозерці Херсонської області. Її тата Івана у 1914 році мобілізували, виховання дітей лягло на плечі матері Марії. Щоб прогодувати свою сім’ю Марія щодня дуже важко працювала.
Коли Ользі виповнилося 5 років, лікарі діагностували страшний діагноз – менінгіт. Ускладнення цієї хвороби спровокувало втрату зору та слуху. До 13 років дівчина ледве чула гучну мову правим вухом, у 14 років вона повністю втратила слух. Важке випробування продовжувалося ще й тим, що у 1922 році пішла з життя мати Олі. Тому дівчину направили в школу сліпих до Одеси. В ній вона перебувала до 1924 року.
Як це жити на дотик?
У 1925 році сліпа, глуха та майже німа Ольга, була переведена до харківської школи-клініки для сліпоглухих дітей. Засновником цього закладу є професор Іван Соколянський. Цей чоловік відіграв велику роль в покращенні здоров’я Ольги. Лікар займався лікуванням дівчинки, використовував спеціальні методи, завдяки чому в Ольги повністю відновилось усне мовлення. Вона добре вчилась самоспостереженням.
В школі організували використання спеціальної програми з виконанням дактильного (пальцевого) алфавіту і брайлевського шрифту. Практично всі предмети шкільного курсу викладалися за допомогою цієї програми.
Ольга мріяла вступити до педагогічного університету, проте цю мрію обірвала війна. Під час окупації Херсонщини дівчина жила або в Харкові, або в домі сліпих. У 1944 році вона переїхала до столиці Росії. Там у Науково-практичному інституті спеціальних шкіл працював професор Соколянський, він знову допоміг Скороходовій, цього разу вступити на навчання до університету дефектології. Все навчання відбувалось на дотик.
Книжка, яка принесла світову славу
У 1947 році вийшла у світ перша книжка Скороходової «Як я сприймаю навколишній світ». В ній жінка розповідала, що всі набуті знання допомагають людині правильно сприймати навколишній світ. За цю книгу вона отримала премію К. Ушинського.
Відразу після виходу книжки Ольга обійняла посаду молодшого наукового співробітника науково-дослідчого університету дефектології Академії педагогічних наук СРСР. Згодом, вона отримала підвищення в посаді, стала старшим науковим співробітником, й праці в цьому закладі віддала все своє життя.
У 1954 році вона доповнила свою книгу другою частиною й видала її «Як я сприймаю та уявляю навколишній світ». Цю книгу переводили багато разів, зокрема за кордоном. Її й нині вважають однією з найкращих книг з дефектології, яка дуже добре сприймається фахівцями та читачами.
Одна з єдиних у світі
Після випуску двох частин своєї книги, Скороходова стає кандидатом педагогічних наук, вона пише багато наукових статей.
Жінка не тільки мала сильний характер, була дуже творчою. У вільний час від наукової діяльності, вона писала гарні вірші. Часто Ольга їздила виступати зі своїми лекціями в різні педагогічні заклади світу. Вона завжди вела листування з вченими, письменниками, вчителями та читачами з усього світу. Давала слушні поради колегам, допомагала в освоєнні нових знань.
Жінка стала першою і єдиною у світі сліпоглухою науковицею. Попри відсутність зору, слуху вона створила багато наукових робіт з розвитку та виховання сліпоглухих дітей. В 1974 році за свої великі заслуги в області педагогіки та багаторічну плідну діяльність з навчання та виховання дітей Скороходову нагородили орденом Трудового Червоного Прапора.
Пішла з життя відома науковиця весною 1982 року. Завдяки небайдужості культурних діячів, музейних робітників, пам’ять про Скороходову збережена на Херсонщині. У Білозерському краєзнавчому музеї з 2013 року почала діяти експозиція «Культура на дотик». У музеї збережені експонати, завдяки яким можна відчути, як саме жила сліпа науковиця, як вона легко визначала предмети на дотик, за запахом.