Війна справа сувора, але навіть у такій страшній справі є місце для тендітних жінок. В історії неодноразово були моменти участі жінок у битвах. Ще з давніх-давен. Під час Другої світової війни нацисти особливо боялися загону радянських льотчиць. Вони називали їх «Нічні відьми», бо ті робили вильоти ночами. Херсонки теж спромоглися про себе заявити на війні з росією. Більше на нашому сайті khersonka.com.
Херсонка та її чотирилапий друг
У 2019 році 24-річна херсонка Катерина стала частиною Національної поліції України. Дівчина приєдналася до інспекторсько-кінологічної служби, що спеціалізується на пошуку вибухових речовин. Незважаючи на свій юний вік і тендітну статуру, дівчина завжди серйозно ставилася до своєї роботи. Особливо до тієї частини, яка стосувалася роботи з партнером. Катерина отримала в допомогу собаку породи німецька вівчарка, на ім’я Айза. Собака давно на службі та Катерина її не перший господар. Вівчарка має великий бойовий досвід. Вона несла службу у зоні АТО ще до повномасштабного вторгнення росії. Разом вони змогли порозумітися і стали сумлінно нести службу.
До обов’язків Катерини та Айзи входить чергування на блокпостах, перевірка автомобілів щодо наявності вибухових речовин та зброї. Робота не проста та складна. Але це ніколи не лякало Катерину. Навпаки, коли дівчина вибирала підрозділ, то й сумнівів не було, що це має бути робота з собаками. Все життя дівчина любила собак і співпрацювати з ними їй прийшло до душі.
До небезпечного боку своєї роботи дівчина ставилась дуже серйозно. Вона чітко розуміла всю небезпеку обраного нею шляху. Хоча в її сім’ї вона перша, хто пішов працювати в подібну галузь. Це стало шоком для багатьох родичів, хоч згодом вони змирилися. Після звільнення Херсона Катерина почала нести службу у своєму рідному місті.
Медикиня з Херсона
Ірина проста уродженка Херсона, яка ще з 2009 року стала частиною української армії. Її послужний військовий список багатий на події. У 2017–2018 роках вона була на Сході країни.
Робота Ірини полягала у наданні першої медичної допомоги пораненим бійцям батальйону, до якого вона прикріплена. Також до її обов’язків входило стежити за поточним станом здоров’я бійців.
Життя жінок — військових на фронті мало чим відрізняється від життя чоловіків, але й водночас так само мало відрізняється від звичайного життя жінок. Вони живуть у тих самих побутових умовах, що й чоловіки. Але навіть у бліндажах жінки примудряються створювати затишні місця для своїх щоденних процедур. Адже війна війною, а губну помаду ніхто не скасовував.
Сувора реальність
Боротьба феміністок за рівні права призвела до того, що рівноправність настала на всіх фронтах. Жінки стали не лише берегинями, а й захисниками. В українській армії станом на 2022 рік було 40 тисяч жінок, п’ять тисяч на передовій.
Найчастіше жінки обирають посаду військового медика, але є й ті, хто бере в руки автомат або займається розмінуванням територій. Хоча згідно з негласною статистикою, більшість жінок займається штабною роботою. Жінок не призначають на бойові та керівні посади. Напевно, не одна сфера діяльності не просочена маскулінністю настільки наскільки армія.
Хоча в Україні ще не так погано. В тій же Англії жінкам — військовим заборонено керувати військовою технікою. Українкам же таке дозволено. Відповідно до законів жінок навіть можуть брати до штурмових загонів. Хоча їх там одиниці. Все через важкі фізичні умови. Як не крути, а з природою не посперечаєшся. Жінки просто фізично не здатні перезарядити танк, наприклад. Але серед жінок є чудові снайпери, розвідники, зв’язківці.
Військова структура – це замкнута система. Будь-які моменти харасменту чи домагань відразу стають всім відомими. Більшість військових стверджує, що відкритих домагань немає. Навпаки, чоловіки-товариші по службі нерідко починають проявляти себе як джентльмени. Жінка у загоні стає якимось тригером для благородної поведінки. Але все залежить і від самої жінки. На жаль, деякі жінки можуть розцінювати роботу в армії як можливість вийти заміж. І тут уже всяке буває. Українці змогли позитивно зарекомендувати себе в лавах ЗСУ.
