Дві дивовижні історії кохання з Херсона

З містом Херсоном пов’язана велика кількість історій кохання, і кожна з них особлива. Причому цілком може стати сюжетом роману або фільму. Найцікавіше, що історії, про які поговоримо на khersonka.com, відбувалися в реальному житті й однозначно заслуговують уваги.

Велике кохання Лавреньова

Багато херсонців знають Бориса Лавреньова лише тому, що в місті є літературний музей, який відкрили на його честь. Талановитий письменник народився в Херсоні в 1891 році. Тут він провів своє дитинство і юність, незабаром виїхав із міста і приїжджав уже в статусі літератора. Борис почав свій творчий шлях у 1912 році. Навіть найперші його твори отримували позитивні відгуки від читачів і критиків. Але за радянських часів письменник став «дуже правильним», разом із колегами він започаткував жанр героїко-революційної драми. Прозові твори Лавреньова активно видавалися, п’єси демонстрували на сценах різних театрів, літератор отримував престижні нагороди. Однак ще в СРСР він вважався номенклатурним і був не дуже цікавий читачам.

Насправді Борис заплатив дуже велику ціну за те, що жив безпечно в ті страшні часи. Аналізуючи його ранні твори, листи та робочі записки, можна зробити висновок, що чоловік мав неабиякий талант і всі шанси на те, щоб здобути популярність. Але він не скористався можливістю, бо не міг перечити радянській ідеології. Адже бути собою означало бути назавжди «викресленим» із літератури й померти в злиднях або загинути в репресіях.

Третя і єдина на все життя

Борису було заради чого жити, адже його особисте життя складалося дуже добре. Щоправда, щастя чоловік здобув тільки в третьому шлюбі, який тривав 32 роки. Ця історія кохання дорогого варта. У 1923 році Лавреньов перебував у відрядженні в Ташкенті. Там він познайомився з 16-річною Єлизаветою Горбаневською. Він так сильно закохався в юну дівчину, що його навіть не лякала різниця у віці між ними, яка становила цілих 16 років. За плечима письменника був невдалий перший шлюб, у якому в нього народився син. Другий шлюб також не приніс щастя, оскільки стосунки між подружжям були формальними.

Ліза марила мріями про велику сцену, і, попри свій юний вік, вона вже грала в місцевому театрі. Але, як виявилося, що мрії часом не збуваються, адже її покликанням було перебування поруч із коханим і надання йому допомоги в усьому. Горбаневська відповіла взаємністю на почуття Бориса. У 1927 році вони зіграли весілля і перебралися жити до Москви. Там жінка почала виступати на сцені Камерного театру, проте її акторська кар’єра була недовгою. Єлизаветі довелося залишити сцену і взяти на свої плечі, поточні справи чоловіка, а саме — допомагати йому в літературній роботі. Жінка добре знала французьку мову і разом з Борисом робила переклади.

Роки йшли, і невдовзі Ліза стала для Бориса єдиною у світі людиною, якій він довіряв і щиро кохав. У 1959 році Лавреньов помер. Єлизавета, залишившись одна, змогла зберегти пам’ять про чоловіка. Вона передала велику кількість експонатів: речі, робочі записи, картини Херсонському краєзнавчому відділу, відомому як музей-квартира Бориса Лавреньова.

Любовний трикутник Фальц-Фейнів

Історія кохання ще однієї херсонської родини заслуговує на увагу. Софія Фальц-Фейн — це жінка, без якої неможливо уявити історію Херсона. Вона — відома представниця роду Фальц-Фейн, успішна підприємиця, засновниця порту Хорли. Її життя цілком могло стати основою для сюжету серіалу.

Софія Кнауф з’явилася на світ у Катеринославі в заможній родині. Після народження доньки, батьки домовилися з сім’єю Фальц-Фейнів про шлюб дітей, щоб таким чином об’єднати статки. Тобто Софія мала стати дружиною їхнього старшого сина Едуарда. У підлітковому віці відбулося знайомство дівчини з майбутнім чоловіком. Однак вона палко закохалася в його молодшого брата Густава. Почуття виявилися взаємними. Батьки були категорично проти їхніх стосунків і відправили юнака до Німеччини. А Софія все ж вийшла заміж за того, кого обрала для неї родина.

Проживши 16 років у шлюбі з Едуардом, маючи вже 6 дітей, вона відновила стосунки з Густавом. Як не дивно, чоловік поставився до її вибору благородно. У 1883 році Едуард пішов з життя, а Софія вийшла заміж за Густава.

Незабаром пара заснувала великий бізнес, яким керувала переважно Софія. Вона торгувала вовною, бараниною, розвивала птахівництво, відкрила винний завод у Преображенці та велику консервну фабрику в Херсоні. М’ясні та рибні консерви продавалися в усьому світі. 

На превеликий жаль, подружнє життя Софії та Густава Фальц-Фейнів було недовгим. У 1890 році чоловік помер. Після його смерті Софія присвятила себе сімейним справам і бізнесу. У 1919 році вона пішла з життя за жахливих обставин. 84-річну жінку без найменшого жалю розстріляли революціонери. Попри прохання дітей виїхати, вона залишилася у своєму будинку в селі Хорли, вважаючи, що її життю нічого не загрожує. 

Ці дві унікальні історії підтверджують, що кохання світле почуття, яке виникає у людей різного віку. При цьому зовсім неважливе соціальне положення, зріст, вік, головне те, що поряд з другою половинкою серце б’ється швидше, відчуваються ейфорія і “метелики в животі”.