Багато хто погодиться, що материнство — це найскладніша робота у світі. Існує безліч книг про виховання дітей від іменитих психологів та педіатрів. За радянських часів у багатьох у будинку була книга доктора Спока. Хоча вона й мало чим допомагала у вихованні дітей. Особливо стає складно, коли йдеться про кількох дітей.
В історії Херсонської області є кілька успішних прикладів виховання дітей у багатодітних сім’ях. Одна з таких історій стосується родини Нестерук. Їхній досвід виховання дітей величезний. Через їхній будинок пройшло понад 25 дітей. Більше на нашому сайті khersonka.com.
Рідні й ніяк інакше
Про сім’ю Нестерук журналісти нерідко писали, що ті утримують будинок сімейного типу. Оскільки не всі діти є їхніми біологічними. Але самі батьки заперечують таке визначення, оскільки всі діти їм рідні. І з юридичного боку, і, що найголовніше, з морального та духовного.
Історія сім’ї Нестерук сумна, але зі щасливим кінцем. Микола та Ольга самі родом із Миколаївської області. Вони мріяли про дітей та велику родину. Але Бог довгий час не давав парі дітей. Вони відчували гостру потребу в батьківській реалізації. І випадок їм допоміг. У релігійній газеті вони побачили статтю про те, що батьки кинули в церкві вісьмох дітей. Вік дітей був від 3 до 13 років. Але це не налякало подружжя. Їхнє бажання мати велику родину пересилило всі страхи та невпевненість. А підтримка з боку лише надала їм сили.
Сім’я Нестерук є віруючими. Саме віра та їхня церква підтримала бажання подарувати дах та любов чужим дітям. Нестеруки вирішили усиновити цих дітей. Згідно з українським законодавством дітей з однієї родини розлучати не можна. Винятком можуть бути особливості фізичного здоров’я дитини. Згідно з такою особливістю законодавства шанси дітей на усиновлення були дуже низькими. Не кожен наважиться взяти вісім дітей на виховання.
На цьому Нестеруки не зупинилися. Бог змилостивився над ними і в пари народилось шестеро рідних дітей. Микола та Ольга продовжили давати дах прийомним дітям. Загалом до 2020 року через їхній будинок пройшло близько 25 вихованців. Незважаючи на те, що деякі мешкали лише кілька місяців у їхньому будинку, батьки все одно сприймали їх як рідних. Навіть після їхнього «переїзду» вони продовжували підтримувати з ними зв’язок.
Головним інгредієнтом їхнього успіху є любов. Нестеруки ніколи не поділяли прийомних та рідних дітей, вони однаково ставилися до всіх. І своє безмежне кохання поділяли на всіх порівну.
В чому секрет?
Для кожної дитини батьки різні, хоча мати та батько один і той самий. Це і є головний секрет успішного материнства та батьківства. Кожна дитина це індивідуальність та особистість. Іноді брати та сестри можуть кардинально відрізнятися одна від одної у поведінці, характері, сприйнятті речей, звичках. Індивідуальний підхід до кожної дитини – важлива складова виховання як своїх, так і прийомних дітей. Особливо, коли взялися виховувата таку велику кількість дітей. А всі вони різні зі своїми характерами, звичками. Те, що для однієї дитини може бути добре, для іншої може обернутися проблемою.
Одна дитина буде ставитися до гаджетів спокійно, а інша може «залипнути» на всі вихідні. Нестеруки розуміють це і для кожної дитини вони обирають унікальний і особливий шлях виховання. В однієї дитини є суворі рамки та заборони, а в іншої немає.
Щоб розробити свій унікальний підхід до кожної дитини потрібно спілкування. Нерідко за роботою та побутовими речами батьки забувають про просте спілкування з дітьми. Це важливо запитати як пройшов у дитини день, що цікаво він дізнався чи побачив. У сім’ї Нестерук є одне важливе правило – щодня вранці та ввечері вони виділяють час для спілкування. Сім’я збирається за одним столом і обговорює все, що сталося за день, все, що їх хвилює і турбує. У сім’ї цей час називають «біблійна година». Цей час дає їм можливість краще дізнатися про світ своїх дітей. Оскільки підлітковий вік, досить складний. Це ті роки за які можна «упустити» дитину. Особливо якщо брати до уваги, що долі прийомних дітей могли бути різними. З добрих та щасливих сімей дітей не забирають.
Хто в сім’ї голова?
Сім’я – це команда, де кожен член має свої обов’язки. Зазвичай прийнято, що чоловік у сім’ї – здобувач, а жінка – берегиня вогнища. Але в 21 столітті й за такої кількості дітей ролі можуть змінюватися. Подружжя Нестерук настільки єдині у своєму виховному процесі, що не можна сказати хто саме головний. Ольга відповідає за готування та виховання, а Микола за прибирання та фінансове забезпечення. Подружжя часто змінюється ролями, роблячи по черзі то одну то іншу роботу.
Через те, що для усиновлення дітей необхідно пройти сім кіл бюрократичного пекла, всіма подібними справами в сім’ї управляє Микола. А ось проблемами одягу займається дружина. Дітей багато, у кожного свій гардероб і це та область у якій чоловікові легко заплутатися.
Ще один обов’язок, який подружжя чітко розділило — виховання дітей. Микола займається вихованням хлопчиків, подає їм приклад, навчає чоловічим справам, а Ольга навчає дівчаток бути господинями. Ще одна складова успішного батьківства – бути разом. Все робити разом, чітко розділяти обов’язки та у разі чого бути готовим прийти на допомогу один одному.
Але побутові справи подружжя ділить не тільки між собою. Діти також підключаються до цієї роботи. На них не покладають непосильну ношу, яка шкодить їхньому навчанню та дитинству. Діти самі можуть сходити до магазину за продуктами. Притому, що їх ніхто не просить про це і не дає таких вказівок. Вони самі розуміють, що є частиною сім’ї та добровільно роблять свій внесок у її добробут.
Боротьба з негативом
Нерідко суспільство з нерозумінням, а інколи й з негативом ставляться до багатодітних сімей. Хтось починає вважати, що прийомні батьки беруть дітей заради соціальних виплат, інші вигадують зовсім безглузді причини. Якщо така сім’я живе у сільській місцевості, то недоброзичливці можуть сказати, що дітей взяли як безкоштовну робочу силу.
Але засудження сусідів може бути не таким катастрофічним, як агресивність біологічних батьків. Мало який батько втративши свої батьківські права погоджується з цим. Часто починають звинувачувати прийомну сім’ю.
Нестеруки стикалися з невдоволенням біологічних батьків. Суспільство засуджує іноді багатодітні сім’ї незалежно, від ступеня спорідненості батьків і дітей, при цьому не помічаючи, що весь соціум несе відповідальність за ці покинуті душі. Сім’я Нестерук не лише робить божу справу, а й рятує суспільство від майбутніх соціально нестабільних елементів. Система дитячих будинків в Україні дуже непроста, якщо можна так сказати. Нерідко вона калічить долі дітей, що згодом штовхає їх на слизьку доріжку. Прийомні сім’ї, такі як Нестерук, дають дітям шанс на життя в нормальних умовах.
У житті Нестерук був досвід спілкування із випускницею інтернату, яка у 23 роки мала дитину, але абсолютно не вміла готувати. Навіть зварити яйце в круту для неї було непосильним завданням. В інтернатних установах не ставлять за мету виховати дітей готовими до життя, а про кохання взагалі не варто говорити.
Ношу, яку прийомні батьки покладають на свої плечі дуже важлива та почесна. І складна. Не кожна людина здатна відкрити своє серце для чужої дитини. Потрібно бути готовим до величезних труднощів. Починаючи від побутових умов і закінчуючи нестачею часу. У Херсонській області силами благодійного фонду було збудовано котеджі саме для таких сімей, як Нестеруки. Але це не спонукало нові сім’ї до усиновлення дітей. Хоча, напевно, це й на краще. Люди, які стають прийомними батьками, повинні чітко розуміти, що на них чекає попереду. У такий спосіб відсіваються морально не готові сім’ї.
