Які прикраси херсонки любили за старих часів

З появи перших варіантів одягу, з’явилися і перші прикраси. У кожного народу вони мали свої риси. Хтось вважає за краще прикрашати себе дорогоцінним камінням, хтось кістками, а хтось виробами з дерева.

На таке формування уподобань завжди впливало безліч чинників. Наприклад, на Волині жінки любили намиста та прикраси з бурштином. Просто тому, що географічно склалося так, що є великі поклади бурштину.

Інформація про прикраси херсонських жінок мало. В основному це через те, що самоідентифікація Херсонської області та й усього півдня України була менш виражена ніж в інших областях. На південь стікалася велика кількість різних національностей та культур. Що й справило свій вплив на херсонських модниць. Більше на khersonka.com.

Скіфські мотиви

Скіфія – це стародавній регіон Євразії, на якому мешкали скіфи (іраномовні кочові та напівкочові племена). Так історично склалося, що під територію Скіфії підпала і територія сучасної Херсонської області. Пізніше скіфів змінили сармати. Так само кочовий народ.

Їхнє перебування на території Херсонської області залишило свій відбиток, не лише на сторінках історії, а й на культурному образі херсонців.

Скіфи та сармати завжди віддавали перевагу дорогоцінним металам. Всім відоме скіфське золото. Обидва ці народи любили зображати на прикрасах представників тваринного світу — оленів, вовків, птахів. Це ґрунтувалося на їхніх релігійних віруваннях.

Через те, що період проживання скіфів і сарматів на цій території припадає на початок наших століть, якихось точних історичних даних практично не збереглося. Хоча, з тих самих карт, вважатимуться, що у крові перших херсонців були гени сарматів.

Археологи навіть у 21 столітті продовжують шукати сліди перебування цих кочових народів на території Херсонської області.

Часи Херсонської губернії

Вже ближчий до нас час кінця 19-го століття — початок 20-го століття, приніс із собою звичнішу українським жінкам прикраси. Тоді херсонські жінки віддавали перевагу намисто, або як їх ще називали – корали. Спочатку їх виготовляли зі справжніх коралів. І батьківщиною їм слугує Італія. Вже звідти вони й потрапили до України. Через їхню дорожнечу стали робити з дешевших і доступніших варіантів — фарфору, дерева, смальти, скла. Від кількості ниток із намистинами залежав достаток жінки.

У тих херсонок, які мешкали ближче до моря, в прикрасах часто переважали елементи морських дарів – черепашки, мулі. Перлини рідкість.

Ще одна «дорога» прикраса — баламути. Це прикраси з перламутру молочного відтінку. Вони були популярні на рубежі 19-го та 20-го століття. Хоч і стояли чимало. Здебільшого вважалися показником достатку. Найчастіше носили на весілля.

У повсякденному житті жінки безперечно не носили особливо громіздкі прикраси. Великі та об’ємні намиста одягали з нагоди якогось свята. Жителі Херсонської області займалися оранням полів, вирощуємо продовольство, скотарством. І якісь громіздкі прикраси заважали б їм у щоденних заняттях.

Натомість молоді дівчата часто вплітали у волосся стрічки. А у весняно-літній час любили носити вінки. Великі, пишні, пахучі вінки з квітів та трав плели не лише на свято Івана Купала, а й просто так. Це було прикрасою для бідних. Старші жінки, як правило заміжні, практично весь час носили хустки. Насамперед це захищало від жаркого сонця під час роботи на полях. І від поля, що дозволяло мити голову рідше.

На жаль, через сильний вплив заїжджих культур та традицій інших регіонів України, Херсонська область не набула своєї риси в одязі та прикрасах. Як, наприклад, Гуцульщина, де ідентифікація народу висловлена дуже чітко. Гуцульські та Волинські народні костюми та прикраси важко сплутати з іншими регіонами. Чого, на жаль, не скажеш про Херсонську область, та й південь України загалом.

.,.,.,.