Одвічним питанням «Що одягнути?» херсонки переймалися й у ХХ ст. Прекрасна половина людства завжди прагнула мати гарний вигляд і показуватися на публіці у найкращих образах. Але мода не завжди була такою, якою ми її собі уявляємо. Модні тенденції у ХХ ст. були досить своєрідними, а дозволити собі слідувати їм могли далеко не всі мешканки Херсона. Далі – на сайті khersonka.com.
Мода для всіх однакова?
Найочікуванішою порою року для представниць слабкої статі була весна, адже саме тоді важелезні та теплі пальта та шуби акуратно складалися в скрині та гардероби, а натомість наступав час купувати собі нові, модні речі та демонструвати їх всім, хто зустрінеться на шляху.
У ХХ ст., коли все суспільство ділилося на певні стани, не можна було сказати про єдині модні тенденції для всіх. Поняття моди та краси різнилося в залежності від того, до якого стану належала дама. Тобто різниця між матеріалом, фасоном вбрання херсонки середнього класу і жінки, що мешкала у передмісті та працювала кухаркою дуже велика.
Але не лише стан херсонки впливав на її погляди на моду. Значну роль відігравали й ціни. Жінка, що працювала за зарплатню в 10-12 рублів просто не могла собі дозволити купити модну вовняну сукню та пристойні шкіряні черевики, тому що на це пішов би весь її дохід за місяць.
А от дамам з вищих класів суспільства просто необхідно було купувати вбрання, створене за останніми модними приписами і нікого не хвилювало, скільки це все коштуватиме. Така херсонська модниця мала з’являтися на людях лише в модних і дорогих образах, оскільки це впливало не лише на її статус у суспільстві, але й на престиж та повагу до її чоловіка. Слід сказати, що чоловіки витрачали на вбрання своїх других половинок шалені кошти. Ці витрати відчувалися навіть тими, хто найбільше заробляв у місті.
Напевно, саме через непомірні ціни на початку ХХ ст. у місті виникла ініціатива «боротьби з модою». Хтось намагався самостійно вигадати якісь цікаві та пристойні вбрання, які могли б задовольнити потреби жінок, а дехто взагалі відмовлявся купувати нові речі та займався вдосконаленням одягу, що дістався від матерів і бабусь. Також тоді закликали відмовлятися від купівлі дорогих суконь і аксесуарів, а робити вибір на користь старих, добрих національних костюмів.
Головне – великий капелюх
На початку ХХ ст. у моду увійшли величезні дамські капелюшки. Чим більший та помітніший був цей головний убір, тим моднішою та гарнішою була херсонська модниця. Мода на такі об’ємні дамські капелюшки проіснувала не менше 7 років.
Серед чоловічої аудиторії зароджувалися різноманітні жарти на тему носіння цих головних уборів. Різні прецеденти, пов’язані з цими капелюшками потрапляли до миколаївських, одеських, херсонських газет.
Та херсонських модниць не зупиняли різні чоловічі насмішки та масштабні обговорення цього модного головного убору в пресі, вони продовжували носити капелюшки на всі міські заходи. Навіть більше – пізніше херсонки почали прикрашати ці головні убори різними додатковими елементами на кшталт квітів, листів з дерев і навіть справжніми опудалами птахів. Іноді прикраси цих капелюшків просто доводили до шоку оточення.
Модні зміни після Першої світової війни
Після війни мода дуже змінилася. Сукні так само залишалися невідмінним елементом у жіночому гардеробі, але вже були без декольте та мережива. Вони стали більш стриманими, забулися різні стрічки для суконь.
Значні зміни відбулися в кольоровій гамі. З 1915 року найпопулярнішими кольорами були синій, хакі, чорний і коричневий. Популярними були блузки кольору хакі з масивними сталевими ґудзиками, короткі та широкі спідниці у поєднанні з високими чоботами. Капелюшки неймовірних розмірів стали пережитком минулого.
Купувати все це модне вбрання херсонки здебільшого приходили на вулицю Суворівську, прихопивши з собою важелезний гаманець. Саме там розташовувалися практично всі необхідні жіночі магазини, де можна було знайти і тканини, і одяг, і аксесуари, і прикраси. В середині ХХ ст. прогулюючись Суворівською у весняний період, можна було натрапити на гарні знижки, які подекуди сягали 30%.
Таким чином, модниць у Херсоні вистачало й у ХХ ст. Модні тенденції були однаковими не для всіх, а тому на вулицях можна було побачити суттєву різницю між жінками, які там зустрічалися.
