Софія Фальц-Фейн – це відома бізнеследі Херсонщини, яка змогла дати друге дихання сімейному бізнесу. Варто зазначити, що її родині належало близько 200 тисяч десятин землі. А це близько 7% території сучасної Херсонської землі. Зображення Софії було логотипом однієї з консервних фабрик Фальц-Фейнів у Одесі. Більше на khersonka.com.
Вдале заміжжя
Софія Кнауф народилася 1835 року в Катеринославі, у родині німецьких колоністів. У 1863 році жінка вийшла заміж за Едуарда Фальц-Фейна. Юна дівчина була невдоволена заміжжям, бо кохала брата свого чоловіка Густава. Проте волею батька Фальц-Фейнів одружитися першим мав старший син, спадкоємець сімейного майна – і це був Едуард.
У Софії з Едуардом народилося 6 синів та 1 донька. Кожній дитині судилося залишити певний вклад в історію. У 1884 році Софія все ж вирішила покинути чоловіка та вийти заміж тепер уже за покликом серця за Густава. Власних дітей вони не мали, та й в шлюбі жили не довго.
У 1890 році Густав помер і Софія стала одноосібною власницею конгломерату сімейних бізнесів, головою великої та багатої родини. Її сини та донька з часом отримали гарні частки бізнесу, стали економічно незалежними, проте всі важливі рішення в родині Фальц-Фейнів ухвалювала Софія.
Тоді жінка стала справжньою бізнеследі українського Півдня. Вона змогла змінити траєкторію власної долі – перетворилась з невістки на матріарха великої родини, примножила власні статки та чинила великий вплив на інших.
Були б гроші, слава прийде
Великі статки родини забезпечували їм потужний вплив на суспільство. Родину в Херсоні знали всі. Діти Софії користувалися усіма привілеями й зробили великий внесок в історію України. Фрідріх – став відомим правознавцем. Володимир брав активну участь у громадській діяльності. Донька Лідія – вела активну підприємницьку діяльність, пізніше вийшла заміж за російсько-американського письменника Володимира Набокова. Чоловік виявився на диво вигідною партією не тільки для Лідії, але й для всієї родини. Завдяки цьому заміжжю Фальц-Фейни змогли увійти в середовище родовитого російського дворянства.
Найменший син Софії активно займався доброчинністю, він був почесним членом Херсонського опікунства дитячими притулками. За свою роботу отримав орден св. Анни III ступеня та проклав Фальц-Фейнам доріжку до отримання дворянства.
У 1915 році офіційно було затверджено герб Фальц-Фейнів – золотий щит з кінською головою.
Золотий час Софії
Члени родини чоловіка Фальц-Фейн ніколи не розглядали Софію як керівницю родинної справи. Їй не довіряли управління сімейними підприємствами. Але попри це, жінка мала крутий норов, вона була рішучою, харизматичною, мала широкі зв’язки, стратегічне мислення, розуміння, що таке бізнес.
Завдяки цьому Софія допомагала родинному бізнесу розвиватися, змінювати пріоритети, ефективно впроваджувати інновації та опановувати нові галузі.
Ключовим моментом бізнесу родини було вівчарство. Воно приносило гарний прибуток. Вівці давали вовну, м’ясо, молоко, шкіру. Гарно сприяли розвитку тваринництва природні умови Херсонщини. Фальц-Фейни обирали породи овець, які давали найкращу економічну віддачу.
Коли розпочалася Кримська війна (1853-1856 рік) кінний завод Софії та Густава постачав коней для війська. Бізнес розвивався, завод став відомим на всю імперію.
Окрім цього, родина активно займалася птахівництвом і свинарством, вирощували верблюдів. Густав та Софія управляли справами разом.
В 1890 році Софія зрозуміла, що вовна більше не має великого попиту, вирішила переорієнтовувати господарство: вирощувати зерно, фрукти, виробляти рибні консерви та навіть вирощувати устриць.
В цей доленосний період життя, Густав помер, вона залишилася сам на сам з бізнесом та проблемами. Проте, мала великий досвід, природний хист, а тому змогла ухвалити низку важливих тактичних та стратегічних рішень.
Реорганізація бізнесу дала свої плоди. В той час Фальц-Фейн заснувала кондитерську фабрику, винний завод та кілька інших підприємств у Херсонській губернії.
З початком революції родина Фальц-Фейнів переїхала до Німеччини, Софія вирішила залишитися у своєму маєтку поблизу порту Хороли на Херсонщині. У червні 1919 року Софію убили бойовики «революційного загону».
